стрічки тонкої металевої фольги, а ізолюючою прокладкою між ними — трохи ширша паперова стрічка, просочена парафіном. Потім стрічки туго згортаються в рулон і вкладаються в спеціальний корпус. Такий конденсатор, розміри якого дорівнюють розмірам сірникової коробки, має електроємність 10 мкФ (металева куля такої ємності мала б радіус 90 км).

У радіотехніці застосовуються слюдяні конденсатори невеликої ємності (від десятків до десятків тисяч пікофарад). У них листи станіолю прокладаються слюдою так, що всі непарні його листи, з'єднані разом, утворюють одну обкладку конденсатора, а парні листи утворюють другу обкладку. Зовнішній вигляд і окремі частини такого конденсатора показано на малюнку 109. Такі конденсатори можуть працювати під напругою від сотень до тисяч вольтів.

У 50-х роках минулого століття слюдяні конденсатори в радіотехніці почали замінювати керамічними (мал. 110). Діелектриком в них служить спеціальна кераміка. Обкладки керамічних конденсаторів виготовляють у вигляді шару срібла, нанесеного на поверхню кераміки і захищеного шаром лаку. Керамічні конденсатори виготовляються на електроємності від одиниць до сотень пікофарад і на напруги від сотень до тисяч вольтів.

Широкого розповсюдження дістали так звані електролітичні конденсатори (мал. Ill), в яких діелектриком є дуже тонкий оксидний шар на поверхні алюмінію або танталу, що перебуває в контакті із спеціальним електролітом. Ці конденсатори мають значну ємність (до кількох тисяч мікрофарад) і невеликі розміри.

Часто застосовуються конденсатори змінної ємності з повітряним або твердим діелектриком (мал. 112). Вони складаються з двох систем металевих пластин, ізольованих одна від одної. Одна система пластин нерухома, друга може обертатися навколо осі. Обертаючи рухому систему, плавно змінюють ємність конденсатора.