тимуться під дією кулонівських сил від Л до В, а на ділянці BDA - під дією сторонніх сил від В до А і таким чином у колі йтиме електричний струм.

Пристрої, які забезпечують виникнення таких сторонніх сил, називають джерелами електричної енергії, або джерела ми струму. Принцип дії всіх цих пристроїв полягає в тому, що в них за рахунок енергії неелектричного походження (в гальванічних елементах і акумуляторах — енергії хімічних реакцій, в електрогенераторах — механічної енергії) відбувається розділення позитивних і негативних зарядів і переміщення позитивних електричних зарядів до позитивного полюса джерела струму, а негативних — до негативного (тобто в напрямі, протилежному напрямові кулонівських сил), і між полюсами джерела створюється електричне поле з певною різницею потенціалів. Таким чином, в результаті розділення всередині джерела позитивних і негативних зарядів джерело набуває запасу потенціальної енергії, який витрачається на виконання роботи з переміщення зарядів по всьому колу.

Залежно від внутрішньої будови джерел між їхніми полюсами створюються електричні поля різної величини, тобто джерела мають різні запаси потенціальної енергії і можуть виконати різну роботу щодо переміщення даного заряду замкнутим колом. Якщо взяти відношення роботи до заряду, переміщуючи його, то таке відношення є сталою величиною і характеризує джерело. Це відношення звичайно позначають

і називають електрорушійною силою джерела (ЕРС). Отже, електрорушійною силою називають фізичну величину, яка вимірюється роботою, затрачуваною джерелом струму на переміщення одиничного позитивного заряду у замкнутому колі.

Внаслідок розділення позитивних і негативних зарядів у джерелі створюється електричне поле з різницею потенціалів між полюсами Дф. У розімкнутому джерелі розділення зарядів відбувається доти, поки створене електричне поле не зрівноважить дію сторонніх сил. При цьому різниця потенціалів досягає найбільшого можливого значення. Можна довести, що різниця потенціалів Дф на полюсах розімкнутого джерела дорівнює ЕРС цього джерела.

Отже, електрорушійну силу джерела можна розглядати як найбільшу енергію, яку воно може в результаті хімічних чи будь-яких інших процесів передати кожному з розділених