незначною мірою, оскільки магнітна проникність парамагнетиків істотно не відрізняється від одиниці. Однак існує ряд важливих для техніки речовин, здатних намагнічуватися дуже сильно. Вони дістали назву феромагнетиків. Магнітна проникність більшості феромагнетиків ц за звичайних температур вимірюється сотнями й тисячами одиниць, а деяких спеціально виготовлених феромагнетиків може досягати 1 мільйона. Це означає, що у феромагнетиках внутрішнє магнітне поле може в сотні й тисячі разів перевищувати зовнішнє

магнітне поле. Наприклад, якщо в котушку вставити стальне осердя, за такої самої сили струму в котушці магнітна індукція поля зростає в сотні разів.

До феромагнетиків, крім заліза, належать нікель, кобальт, гадоліній, деякі сплави і хімічні сполуки.

Феромагнетики мають ще ряд властивостей, які істотно відрізняють їх від діа- і парамагнетиків. Характерною особливістю феромагнетиків є складна залежність індукції внутрішнього поля намагніченого феромагнетику від індукції зовнішнього поля намагнічуючих струмів.

Виготовимо осердя з розмагніченого феромагнетику у формі тороїда з малим поперечним проміжком (зазором) і обмотаємо його рівномірно провідником (див. мал. 158). Змінюючи силу струму в обмотці, змінюватимемо індукцію намагнічуючого поля В₀. Індукцію магнітного поля вимірюватимемо в зазорі.

Спочатку індукція магнітного поля у феромагнетику зростає разом зі збільшенням індукції намагнічуючого поля В₀. Це зростання зображено кривою OS (мал. 165). Дальше зростання індукції намагнічуючого поля (В₀ > B_os) не веде до збільшення індукції поля у феромагнетику, індукція зберігає постійне значення, яке називається намагніченістю наси чення.

Зменшуючи силу струму в обмотці, ми зменшуватимемо індукцію намагнічуючого поля В₀ і тим самим індукцію поля у феромагнетику. При цьому побачимо, що індукція поля в осерді у процесі його розмагнічування залишається весь час більшою, ніж у процесі намагнічування. Коли сила струму в обмотці стане рівною нулеві, зникне і намагнічуюче поле. Однак осердя збереже залишкову намагніченість — залишкову індукцію В_r.

Мал. 165