Мал. 60

властивості аморфних речовин пояснюються особливостями їх молекулярної будови, завдяки яким їх можна віднести швидше до рідин, ніж до твердих тіл.

Атоми або молекули аморфних тіл, як і молекули рідини, мають певний час «осілого життя» — час коливань біля положення рівноваги. Проте на відміну від рідин цей час у них досить великий. У цьому відношенні аморфні тіла наближаються до кристалічних, оскільки переходи атомів з одного положення рівноваги в інше відбуваються рідко.

У аморфних тіл на відміну від кристалів немає точного порядку в розміщенні атомів. Тільки найближчі атоми — сусіди — розміщуються за деяким порядком. Проте точного повторення в усіх напрямах того самого елемента структури (елементарної комірки), характерного для кристалів, в аморфних тіл немає.

Часто одна й та сама речовина може перебувати і в кристалічному, і в аморфному станах. Наприклад, кварц (Si0₂) може бути в кристалічній і в аморфній формі (кремнезем). Кристалічну форму кварцу схематично зображають у вигляді решітки з правильних шестикутників (мал. 60, а). Аморфна структура кварцу також має вигляд решітки, але неправильної. Крім шестикутників, у ній бувають п'яти- і семикутники (мал. 60, б).

Таким чином, за своєю внутрішньою будовою аморфні тіла близькі до рідин, відрізняючись від них лише меншими середніми відстанями між молекулами і в зв'язку з цим більшими силами молекулярного притягання. Тому аморфні тіла можна вважати переохолодженими рідинами.