вода дифундує в розчин мідного купоросу швидше, ніж розчин у воду. Поява блакитнуватого забарвлення води в посудині свідчить про те, що мідний купорос також, хоча і повільно, дифундує у воду.

Броунівський рух. Одним з найпереконливіших доказів існування молекул і їх хаотичного теплового руху є броунівський рух, названий так на честь англійського ботаніка Р. Броуна, який спостерігав його в 1827 р. Розглядаючи в мікроскоп краплину води, Р. Бро-ун звернув увагу на невпорядкований рух плаваючих у ній спор рослин.

Це явище можете спостерігати й ви. Щоб виконати такий дослід, треба взяти краплю дуже розведеної у воді туші (або молока) і помістити її на предметне скло мікроскопа зі збільшенням у 500—600 раз. Рідина, яка здавалася суцільною і однорідною, у мікроскопі виглядає зовсім інакше: чорні неправильної форми шматочки різних розмірів плавають у безбарвній рідині. Зрозуміло, що це не молекули, а шматочки сажі, з якої виготовлено туш. Зосередивши увагу на якійсь одній з найдрібніших частинок, побачимо, що вона рухається хаотично, переміщуючись то в один, то в інший бік. Якщо на схемі відмітити положення цієї частинки через однакові послідовні інтервали часу (наприклад, через 30 с) крапками і з'єднати їх прямими, то дістанемо «заплутану» ламану (мал. 4), яка характеризує хаотичність руху частинки, але не є її справжньою траєкторією, яка набагато складніша.

У броунівському русі вражає одна незвична для нас особливість: рух частинок не припиняється за жодних обставин, хоча під час досліджень його причин виключали будь-яку можливість зовнішніх впливів (механічних струсів, нерівномірного нагрівання рідини тощо) на броунівські частинки. Характер їх руху не змінювався. Отже, причину руху броунів-ських частинок треба шукати в самій рідині.

Пояснити броунівський рух стало можливим у другій половині XIX ст. Оскільки молекули води весь час перебувають у хаотичному русі, завислі у воді частинки речовини зазнають поштовхів молекул з усіх боків. Але

Мал. 3

Мал. 40 Мал. 41 Мал. 42