Французький фізик і фізико-хімік. У 1908—1913 pp. здійснив цикл експериментальних досліджень броунівського руху, які остаточно довели реальність існування молекул, те, що броунівський рух є наслідком теплового руху молекул середовища. За допомогою дослідів обчислив значення числа Авогадро. § 2. Дослідне обґрунтування молекулярно-кінетичної теорії Дифузія. Дифузією називають явище, при якому речовини самі по собі змішуються одна з одною. Найпростіший приклад дифузії в газах — це швидке поширення запахів навіть у спокійному повітрі: аромат парфумів уже через кілька хвилин відчувається в усій кімнаті. Дифузію в газах можна спостерігати також на досліді з парою брому. Для цього у скляний циліндр висотою близько 50 см вливають кілька крапель брому і відразу ж закривають циліндр скляною пластинкою (щоб задушлива пара брому не виходила назовні). Під час випаровування брому його пара досить швидко дифундує вгору, що добре видно з поступового забарвлення повітря в циліндрі в коричневий колір. Змішування газів у даному випадку не може бути здійснене силою тяжіння, оскільки густина пари брому значно більша за густину повітря. Це явище легко пояснюється на основі молекулярно-кінетичної теорії: молекули обох газів, рухаючись невпорядковано і стикаючись одна з одною, потрапляють у проміжки між сусідніми молекулами, що приводить до проникнення одного газу в інший і, отже, поступового виникнення однорідної суміші газів. У рідинах дифузія відбувається значно повільніше. Наллємо у скляний циліндр до половини його висоти концентрованого розчину мідного купоросу, а потім обережно доллємо чистої води. На початку досліду видно чітку межу поділу між розчином мідного купоросу і водою. З часом вона стає розпливчастою; блакитне забарвлення піднімається вгору, і через кілька днів обидві рідини повністю перемішуються, утворю
|