замість кульки закріпити на стержні електрометра невелику металеву пластинку і до неї наблизити пластинку діелектрика (мал. 116).

Результати досліду можна пояснити наведенням (індукцією) в діелектрику електричних зарядів під час його наближення до зарядженого тіла. При цьому на кінці діелектрика, повернутому до електрометра, виникає заряд, протилежний за знаком зарядові електрометра. В результаті заряд протилежного знака, який знаходиться на повернутому до електрометра кінці діелектрика, притягує чи відштовхує електрони, які є на стержні електрометра, що й викликає зменшення показань електрометра. У разі віддалення діелектрика попередній розподіл електронів відновлюється.

Таким чином, у діелектриках, як і в провідниках, спостерігається індукція електричних зарядів. Однак, якщо за наявності зарядженого тіла розділити діелектрик на дві частини, ми не дістанемо двох шматків, заряджених різнойменно. В цьому відмінність індукції в діелектриках від індукції в провідниках. Як же пояснити електризацію діелектриків в електричному полі?

В ідеальних діелектриках немає вільних частинок (електронів). Різнойменні заряди, що входять до складу молекул діелектрика, компенсують один одного, і в цілому молекули електронейтральні. Наведення в діелектрику електричних зарядів може означати лише їх перерозподіл у межах об'єму, що його займає атом чи молекула.

Молекули багатьох діелектриків складаються з йонів (як, наприклад, молекула води, яка містить негативний йон Оксигену і два позитивних йони Гідрогену). Центри позитивних і негативних електричних зарядів таких молекул звичайно зміщені один відносно одного, утворюючи полярну молекулу, або так званий диполь (мал. 117). Навколо молекули-диполя утворюється електричне поле, хоча вона має однакові позитивний і негативний заряди. Діелектрики, які складаються з молекул-диполів, називаються по лярними діелектриками. В нормальному стані диполі-молекули розміщені хаотично (мал. 118) і їх поля взаємно послаблюють одне одного, тому поза діелектриком поле не виявляється.