вати з екранів телевізійних трубок, реєструвати вихідні дані швидкодіючих обчислювальних машин. Як один з методів електрографії особливо широко застосовується ксерографія. Її суть полягає у тому, що спочатку поверхню спеціальної селенової пластинки заряджають додатним зарядом. Під час експонування промені світла роблять селен провідним. У точках, на які падає багато світла, поверхневий заряд зникає, а у погано освітлених точках,— залишається. На селеновій пластинці утворюється заряджене, але ще невидиме зображення предмета. Сухе проявлення цього зображення полягає в тому, що пластинку посипають порошком фарби, який налипає лише на заряджені місця і робить приховане зображення видимим. Потім на селенову пластинку обережно кладуть аркуш звичайного білого паперу і поміщають її в електростатичне поле. Під дією поля частина фарби переноситься на папір. Аркуш паперу знімають, а щоб фарба не розмазалася, її закріплюють парами ацетону. Копія готова. З однієї експонованої селенової пластинки можна одержати багато копій. Сила взаємодії двох точкових електричних зарядів прямо пропорційна добутку зарядів і обернено пропорційна квадрату відстані між ними (закон Кулона): В електрично ізольованій системі за будь-яких взаємодій тіл алгебраїчна сума електричних зарядів усіх тіл залишається сталою (закон збереження заряду). У просторі навколо електричного заряду завжди існує незалежно від того, чи знаходяться в ньому пробні заряди чи ні, нерозривно зв'язане з цим зарядом електричне поле. Виявити існування електричного поля можна лише за силою, з якою воно діє на вміщені в нього електричні заряди. Силовою характеристикою поля є напруженість поля Е — Напруженість результуючого поля двох чи кількох точкових зарядів визначається векторною сумою напруженостей, створюваних у тій чи іншій точці кожним зарядом окремо (принцип суперпозиції). У будь-якому зарядженому провіднику заряди розміщуються на зовнішній поверхні. Робота з переміщення заряду в однорідному електричному полі не залежить від форми траєкторії, якою рухається
|