електричного поля переміщатиметься в напрямі, вказаному стрілкою, а негативний — у протилежному напрямі, і провідником йтиме струм. Переміщення зарядів відбуватиметься лише доти, поки різниця потенціалів між тілами не дорівнюватиме нулю. Одночасно зникне і електричне поле в провіднику, яке виконувало роботу з переміщення зарядів. Після цього струм у провіднику припиниться.

Щоб струм не припинявся, треба щоб позитивні заряди, які переміщалися на тіло В з тіла А, знову повернулися на тіло А, наприклад по шляху ВА, вказаному пунктиром, тобто, щоб заряди рухалися проти діючих електростатичних (кулонів-ських) сил. Для цього на заряди мають діяти зовнішні (сторонні) сили, спрямовані протилежно до електростатичних сил. Пристрій з двох заряджених тіл (електродів), між якими підтримується постійна напруга, а внаслідок цього у провіднику, що сполучає ці тіла, діє постійне електричне поле, називають джерелом струму. Такими джерелами струму є електрогенератори електростанцій, гальванічні елементи, акумулятори тощо.

? 1. За яких умов може тривалий час існувати електричний струм у речовині? 2. Обидва кінці провідника мають однаковий потенціал. Чи проходить струм по цьому провіднику? 3. Між кінцями провідника підтримується постійна різниця потенціалів. Який струм проходить у провіднику? 4. Яке призначення джерел струму?

§ 60. Закон Ома для ділянки кола з послідовним і паралельним з'єднанням провідників

лежність сили струму від напруги й опору встановив у 1827 р. німецький вчений Г е о р г Ом. На його честь її називають законом Ома для ділянки кола. На малюнку 124 показано графіки залежності сили струму від напруги для трьох різних металевих провідників. Звичайно такі графіки називають вольтамперними характеристиками провідника.