в повітрі (абсолютної вологості), до тієї кількості пари, яка необхідна для насичення повітря за тієї самої температури.

Рідини займають проміжне положення між газами і кристалами. В розміщенні частинок рідини є певний порядок, тобто її молекули утворюють щось схоже на кристалічну решітку. На відміну від кристалів у рідинах цей порядок не поширюється на весь об'єм, а обмежується областю, яка містить лише невелику кількість частинок навколо даної (існує так званий ближній порядок).

Внаслідок взаємодії молекул виникає поверхневий натяг рідини. Його характеризують силою, прикладеною до контуру, який обмежує поверхню рідини. Цю силу називають силою поверхневого натягу. Кількісною характеристикою рідини є поверхневий натяг, який дорівнює відношенню сили поверхневого натягу до довжини межі поверхневого шару.

Поверхневий натяг рідини є причиною явища капілярності — підняття (опускання) рідини в трубках малого перерізу. Його широко використовують у техніці, зокрема в агротехніці.

Речовини у твердому стані за їх властивостями поділяють на дві групи: кристалічні й аморфні. Кристалічні тіла на відміну від аморфних мають певну температуру плавлення, незмінну за сталого тиску. Основна макроскопічна особливість монокристалів — анізотропія їх фізичних властивостей (механічних, електричних, магнітних, оптичних). Полікристалічні й аморфні тіла ізотропні.

Кожне тіло під дією зовнішніх сил змінює свій розмір чи форму. Це явище називають деформацією. Деформації бувають пружними (для них справджується закон Гука) і пластичними (непружними). Важливими характеристиками властивостей матеріалів є: а) межа пружності — напруга, за якої в тілі виникає залишкова деформація; б) межа текучості — напруга, за якої починається пластична деформація; в) межа міцності — напруга, яку витримує тіло перед руйнуванням.