ротній послідовності: за температури 194 °С в ампулі миттєво утворюється густий туман (мал. 28, ґ), потім з'являється плоска межа між рідким ефіром і його парою (мал. 28, д), поверхня рідини поступово стає увігнутою і т. ін. Критичні температури так само, як і критичні тиски, об'єми і густини, в різних речовинах різні (див. табл. 1).

Зауважимо ще раз, що жодна речовина за температури, вищої від критичної, не може існувати в рідкому стані, якому б тиску вона не піддавалась. Якщо ж температура речовини дорівнює критичній, для її переведення з газоподібного стану в рідкий треба створити тиск, що дорівнює критичному; за температур, нижчих за критичну, газ перетворюється в рідину, коли тиск менший за критичний. Тому можна сказати, що принципової відмінності між газом і парою немає. Температури речовин у газоподібному стані за нормальних умов перевищують критичну. Парою ж називають газоподібний стан речовини, для якої звичайні температури виявляються нижчими за її критичну температуру. Така речовина за звичайних умов може перебувати як у рідкому, так і в газоподібному станах.

? 1. Яку температуру називають критичною? 2. За критичної температури питома теплота пароутворення будь-якої рідини дорівнює нулю. Чому? 3. Який стан речовини називають критичним? У чому полягають його особливості? 4. Чи можна перетворити в рідину пару азоту за температури 20 С? Відповідь поясніть.

§ 15. Зрідження газів

Подібність газів до ненасиченої пари рідин і підпорядкованість тим самим законам наводило на думку про можливість перетворення газів у рідину (за аналогією з конденсацією