виявляє анізотропії, тобто він ізотропний. Чим менші кристалики, які утворюють полікристалічне тіло, тим воно однорідніше і водночас ізотропніше. Висока ізотропність матеріалу забезпечується його дрібнокристалічною будовою. Широке застосування в сучасній фізиці і техніці дістали монокристали. Майже всі напівпровідникові прилади — це монокристали із спеціально введеними домішками, які надають їм тих чи інших властивостей. За останні роки виникла нова галузь електроніки — молекулярна електроніка, яка ґрунтується на створенні в монокристалі під час його вирощування ділянок з різними властивостями. Видатним досягненням молекулярної електроніки було створення молекулярних підсилювачів і генераторів мікрохвильового випромінювання — мазерів і потужних генераторів випромінювання оптичного діапазону — лазерів. Основними деталями багатьох типів цих приладів, які дістали назву квантових підсилювачів і генераторів, є монокристали. Дослідження процесів утворення кристалів і створення нових із наперед заданими властивостями — одне з найважливіших завдань сучасної фізики. Тепер опрацьовано спеціальні методи вирощування великих кристалів, які дають змогу дістати зразки, лінійні розміри яких дорівнюють десяткам сантиметрів. Внутрішня будова кристалів. Залежність фізичних властивостей кристалів від напряму і правильність їх геометричних форм давали підстави для припущення про впорядкованість частинок, які утворюють кристал. Така гіпотеза висловлювалася багатьма вченими, але лише на початку минулого століття вона була підтверджена експериментально за допомогою рентгенівських променів. Нині будову кристалів вважають такою. Частинки, з яких складається кристал, під час теплового руху коливаються навколо положень рівноваги, які називають вузлами. Якщо їх подумки з'єднати прямими лініями, матимемо свого роду «скелет» кристала. Таке зображення кристала називають кристалічною просторовою решіткою (мал. 47). В ній можна виділити комірку, яка є паралелепіпедом з характерним для цих кристалів розміщенням частинок. Цю комірку називають елементарною кристалічною решіткою. Якщо переносити її на відстань, що дорівнює довжині її ребра, можна утворити як завгодно великий монокристал. Прикладом найпростішої елементарної решітки є решітка кухонної солі NaCl (мал. 48). Вона являє собою куб, ребро ![]() Мал. 40 Мал. 41 Мал. 42
|