§ 23. Кристалічні й аморфні тверді тіла. Внутрішня будова кристалів У попередніх параграфах ви дізналися про те, як речовина з газоподібного стану може перейти в рідкий і з рідкого — в газоподібний. Газ за температури, нижчої за критичну, стає рідиною, якщо його стиснути. Якщо ж температура газу вища за критичну, його треба перед стисканням охолодити. Але відомо, що під час подальшого охолодження речовина зазнає ще одного перетворення: рідина перетворюється в тверде тіло. Від рідини тверде тіло відрізняється передусім тим, що воно не лише має певну форму, а й зберігає її. Друга характерна ознака твердого тіла — його міцність. Ця властивість полягає в тому, що розірвати тіло на дві чи більше частин можна лише за певної деформації. Рідина, а тим більше газ, міцності не мають. Далі ви дізнаєтеся про будову твердого тіла, ознайомитеся з його найважливішими властивостями. Кристалічні й аморфні тіла. З курсів фізики і хімії 8—9-х класів ви вже знаєте, що різноманітні тверді тіла, з якими людині доводиться мати справу в практичній діяльності, можна поділити на дві групи, які істотно відрізняються за своїми властивостями. Одну групу утворюють тіла кристалічні, другу — аморфні. У фізиці твердими тілами називають лише кристалічні тіла. Аморфні тіла, хоча вони і можуть бути твердими, розглядають як дуже в'язкі рідини. Як відомо, кристалічні тіла мають певну температуру плавлення, незмінну за сталого тиску; в'язкість аморфних речовин під час нагрівання зменшується, і вони переходять у рідкий стан, розм'якшуючись поступово. Кристали характеризуються наявністю значних сил
|