міжмолекулярної взаємодії і зберігають сталим не лише свій об'єм, а й форму. Правильна геометрична форма є істотною зовнішньою ознакою будь-якого кристала в природних умовах. Всі ми бачили геометрично правильні візерунки, утворювані кристаликами льоду на поверхні віконних шибок і правильні форми сніжинок (мал. 44). Легко виявити правильну форму кристалів кухонної солі, гірського кришталю тощо. Розглядаючи окремі кристали, можна переконатися, що вони обмежені плоскими, ніби шліфованими гранями у вигляді правильних многогранників (мал. 45).

Кристали певної речовини можуть мати різну форму, оскільки вона залежить від умов їх утворення. Вони можуть відрізнятися і кольором. Відомо, наприклад, що кристали кварцу бувають безбарвними, рожевими, чорними, фіолетовими, темно-вишневими. Однак для кристалів кожної речовини характерною є сталість кутів між їх ребрами і відповідно між їх гранями. Так, кристали кухонної солі трапляються у вигляді кубів, паралелепіпедів чи призм, але завжди у кожній вершині

кристала сходяться три ребра, які утворюють між собою прямі кути. Так само у вершині кристала кальциту (ісландського шпату) сходяться три ребра, які утворюють один гострий кут 78⁰ 08' і два тупих кути по 101⁰ 52'. Вимірявши кути між усіма гранями невідомого кристала, можна за спеціальним каталогом визначити, кристал якої речовини досліджується.

Монокристали і полікристали. Іноді весь шматок твердої речовини, наприклад цукру, солі, гірського кришталю тощо, може становити собою один кристал — так званий монокристал. В інших випадках тіла складаються з безлічі кристалів, які зрослися між собою. Прикладом можуть бути «морозні візерунки» на вікнах, візерунки цинку на оцинкованому залізі, цукор-рафінад тощо.

Мал. 44

Мал. 45