широкій посудині, і в трубці має встановитися на одному рівні. Однак дослід показує, що коли трубка дуже вузька, то вода, яка змочує стінки трубки, піднімається в ній на певну висоту Л] над її рівнем у широкій посудині (мал. 41, а). Якщо аналогічний дослід провести з рідиною, яка не змочує стінок трубки, то виявиться, що рівень рідини в капілярі буде нижчим на Л₂, ніж у широкій посудині (мал. 41, б). Ці явища називаються капілярними.

Як же пояснити капілярні явища? Можна припустити, що вони пов'язані з тим, який меніск утворює рідина в капілярі — увігнутий чи опуклий. А це, як ми знаємо, залежить від того, змочує рідина тверде тіло (меніск увігнутий) чи не змочує (меніск опуклий).

Розглянемо випадок, коли рідина в капілярі утворює увігнутий меніск, наприклад у скляній трубці, опущеній у воду (мал. 42). Якщо рідина добре змочує тверде тіло, то меніск має форму, близьку до півсфери. В цьому випадку з боку рідини на лінію її зіткнення з твердим тілом, довжина якої 2кг, діє напрямлена вниз сила поверхневого натягу, модуль якої дорівнює

Ми бачимо, що висота підіймання рідини в капілярі тим більша, чим менший радіус капіляра г. Крім того, висота підіймання залежить від властивостей самої рідини — її поверхневого натягу

Рідина, яка не змочує стінки капіляра, опускається на відстань Л, яка визначається за тією самою формулою.

Явище капілярності надзвичайно поширене в природі, техніці та побуті і відіграє важливу роль у різноманітних процесах. Так, надходження поживних речовин з ґрунту в рослини (в стебла і листя) відбувається значною мірою завдяки капілярності. Тканини рослин пронизані величезною кількістю вузьких каналів, якими розчини солей від коренів поширюються по всій рослині.