кожну з них почнуть діяти сили з боку сусідів, які намагаються повернути частинки в попереднє положення. В свою чергу частинки, що змістилися, діють на ще не зміщені частинки, надаючи їм прискорення, внаслідок чого зміщуються і вони. Стержень виявляється деформованим, і в ньому виникають сили пружності F_п. Коли б тіло не було закріплене, воно почало б рухатися (хоча й деформоване) з прискоренням, яке залежить від маси тіла. Якщо тіло закріплене, воно деформується доти, доки сила пружності F_п не стане рівною за модулем зовнішній

силі F. Після цього тіло перебуватиме в рівновазі. Отже, сила пружності F_п, викликана деформацією, дорівнює за модулем і протилежна за напрямом зовнішній силі. Ми розглядатимемо лише випадок рівноваги. Після припинення дії зовнішньої сили F частинки в стержні повернуться на свої початкові місця, зникне і викликана нею сила пружності. Деформація, яка зникає разом з припиненням дії сили, називається пружною.

Деформація, яка не зникає після припинення дії зовнішньої сили, називається пластичною.

Дослід показує, що при малих (пружних) деформаціях розтягу і стиску жорсткість k стержня пропорційна площі його поперечного перерізу S і обернено пропорційна його довжині l, так що можна записати:

де Е — коефіцієнт пропорційності. Підставивши цей вираз у формулу (25.1) і поділивши обидві частини рівності на S, дістанемо:

позначається літерою е (епсилон). Воно показує, яку частину початкової довжини становить видовження. Це зручніша характеристика деформації, ніж видовження. Адже під час розтягу стержня (або його стиску) змінюється довжина кожної ділянки стержня, так що у довшого стержня і видовження буде більшим (за тієї самої сили пружності), а відносне видовження буде