опадуть, оскільки за відсутності електричного поля електрони розподіляються рівномірно по всьому об'єму обох циліндрів А і В. Роз'єднавши циліндри А і В в полі зарядженої кулі, виявимо на них однакові і протилежні за знаком заряди. Ці заряди зберігатимуться і в тому випадку, коли заряджену кулю прийняти. Якщо в полі зарядженої кулі доторкнутися до одного циліндра, наприклад В, пальцем (тобто з'єднати його з землею), то вільні електрони із землі перейдуть на циліндр і нейтралізують його позитивний заряд. Після від'єднання від землі обидва циліндри будуть заряджені негативним зарядом.

Повернемося до малюнка 98. Надлишкові заряди створюють всередині провідника додаткове електричне поле, напрям якого протилежний основному полю (лінії напруженості цього поля зображені штриховими лініями). Внаслідок накладання полів напруженість результуючого поля в провіднику зменшується. Це означає, що сила, яка діє на електрони і спричиняє їх переміщення до відповідної частини провідника, зменшується. Впорядковане переміщення електронів повністю припиняється, коли напруженості зовнішнього і внутрішнього полів виявляться однаковими за значенням. Напруженість результуючого поля всередині провідника дорівнюватиме нулю. У випадку незарядженого провідника напруженість електричного поля всередині провідника також дорівнює нулю. Хоча електрони і йони створюють мікроскопічні поля, але внаслідок суперпозиції ці поля взаємно компенсують одне одного, і середнє значення напруженості результуючого поля дорівнюватиме нулю.

Отже, електричного поля немає всередині як зарядженого, так і незарядженого провідника. На цьому ґрунтується електростатичний захист чутливих до електричного поля приладів. Щоб захистити прилади від електричних полів, їх уміщують усередину замкнутих металевих ящиків — екранів. Найчастіше екранують не чутливий до електричного поля прилад, а саме джерело електричного поля, від небажаного впливу якого треба захистити розміщені поблизу нього пристрої.

З'ясуємо, як розміщуються заряди на зовнішній поверхні провідника. Доторкнувшись маленькою кулькою на ізолюючій рукоятці до різних точок наелектризованої кулі, а потім до електрометра і помічаючи щоразу кут відхилення стрілки, можна переконатися, що на поверхні провідної кулі, розміщеної далеко від інших провідників, заряд розподіляється рівномірно (мал. 100, а). Зарядивши провідник неправильної форми (мал. 100, б) і виконавши дослід, аналогічний попередньому, можна показати, що найбільша кількість зарядів знаходиться на опуклостях і особливо на вістрях провідника.